|
У жовтні 2006 року виповнилося вісім років із дня заснування єдиного на Україні та в світі музею видатного єврейського поета, романіста, драматурга і громадського діяча Переца Давидовича Маркіша.
Музей класика ідішу було створено на його Батьківщині в Полонному, колишньому українсько-єврейському містечку на Волині - нині Поділля, Хмельницька область.
Для втілення мрії знадобилося тридцять років наполегливих пошуків матеріалів про життя і багатогранну літературну творчість Переца Маркіша в різних регіонах України, Росії та зарубіжжя.
Музей розташовано в одній із двох кімнат Полонського єврейського культурного Товариства, у будинку колишньої головної хорольної синагоги по вулиці Максима Горького (колишня Шулгас, тобто, Шкільна).
В експозиції музею майже 300 експонатів. Більшість – книжки поета на мові ідіш та в перекладах українською, російської, івріт, англійською. Навіть є переклад чуваською, видану в Чебоксарах. На жаль, це менше третини видань, що вийшли друком з 1918 року і до моменту арешту поета у січні 1949 року та після реабілітації у 1955 році. П.Маркіша було безвинно страчено 12 серпня 1952 році, як члена Єврейського антифашиського комітету, книги знищено. А ті одиниці, які залишилися для нащадків, збереглися лише у закритих спецховищах та в окремих приватних зібраннях.
В музеї експонується чимало фотографій різних періодів життя поета, в тому числі дитинства та юнацтва, проведених у рідному Полонному, яке він дуже любив і називав благословенним містом. На музейних стендах можна побачити фото 13 річного юнака у день його повноліття ( згідно єврейських традицій повноліття єврейських хлопчиків відзначалося у Синагогах, коли їм виповнювалося 13 років), та у 17 років серед членів першого полонського позиткового Товариства, де він був писарчуком. Серед експонатів музею – журнальні та газетні публікації.
Мер ізраїльського міста Беер-Шева подарував музею тритомник нашого земляка – вибрані вірші та уривки з поеми мовою ідіш та в перекладі на івріт та російською мовами. Це унікальне видання присвячено 100-літтю від дня народження Переца Маркіша.
Книжками батька та часткою власної бібліотеки поділилась донька поета, киянка, відома художниця і скульптор Ольга Рапай-Маркіш.
Є в експозиції книжки і синів П. Маркіша - Шимона і Девіда.
Будинок діда не зберігся, а слава Полонного, Волині, України рознеслась разом з Перецем Маркішом по всьому світу. Навіть у Ізраїлі в місті Хайфа є вулиця, що носить його ім’я.
Для тих, хто не знає:
Перец Маркіш - один із найбільших єврейських поетів з тих, що писали на ідіш, відомий як прозаїк, драматург, громадський діяч.
Перец Маркіш народився 1895 року в містечку Полонному Волинської губернії (нині це Хмельницька область). До десяти років навчався в хедері та в батька - меламеда (вчителя). Рано подавшись у світи з батьківського дому на Бакунівці, співав у хоральних синагогах Бердичева та Романова. Намагаючись допомогти родині, полегшити її життя, він певний час працював в Полонному на колишньому фаянсовому заводі, був писарчуком у місцевому ощадно-позичковому Товаристві, виїздив на заробітки на південь України та до Молдавії.
У1915 році, під час Першої Світової війни, Переца Маркіша мобілізують до війська та відправляють у діючу армію на Західний фронт, де він одержав поранення, і через рік після шпиталю приїхав до Катеринослава, куди на той час у пошуках заробітку прибула з Полонного його сім’я. Саме в цьому місті на Дніпрі почалась літературна діяльність молодого Маркіша. У серпні 1917 року Катеринославська газета «Дер кемфер» («Боєць») вперше надрукувала його вірш. У наступні кілька років він написав велику кількість поетичних творів, які нині вважаються справжніми перлинами. У видавництвах Катеринослава та Києва побачили світ поетичні збірки П.Маркіша «Пустощі», «Неприкаяна».
Особливі сторінки життя - це перебування за кордоном з 1921 по 1926 роки. П.Маркіш їде в Польщу, живе в Німеччині, Франції, Італії, відвідує Палестину. Але серце поета не може жити без Батьківщини, і він повертається на Україну. Деякий час живе з рідними в Катеринославі, потім їде до Харкова, а через кілька років переїжджає до Москви.
Наступні двадцять років - час ідейної зрілості митця. Саме в цей час створюються епічні поеми «Харків», «Не журіться», «Зоря над Дніпром».
У довоєнний час Перец Маркіш двічі відвідав своє рідне місто у 1927 та 1937 роках.
Під час Великої Вітчизняної війни поет служить в армії, на флоті, був журналістом фронтової преси.
Великий талант і невтомна праця допомогли П.Маркішу написати твори, які увійшли в скарбницю єврейської та світової культури. На мові ідиш вийшло майже сорок книг його поезії, прози, драматургії, публіцистики. Поет очолював єврейську секцію Союзу письменників, у 1939 році був нагороджений орденом Леніна.
Під час сталінського лихоліття 27 січня 1949 року П.Маркіша було заарештовано разом з іншими представниками єврейської культури. Вони проходили по сфабрикованій справі Єврейського антифашистського комітету і були засуджені військовим трибуналом до розстрілу. 12 серпня 1952 року в камерах Бутирської в’язниці було розстріляно дванадцять видатних єврейських письменників, артистів, суспільних діячів. Серед них і Перец Маркіш. Всі вони посмертно реабілітовані Верховним Судом у 1955 році.
Н.Іванченко,шеф-редактор журналу «Музеї України» | 
