Культурний шок по-краківськи
Польщі я була давно. Дуже давно. В тій голодній, холодній та брудній Польщі, куди приїздили українці з товарами радянського періоду, щоб продати все це на стихійних базарах і вижити. Польща бідувала, Україна жебракувала.
Я працювала в архівах Освенцима, куди нас люб’язно пускали музейні працівники, а ми їх частували українською ковбасою та салом. Тоді вони ще пам’ятали українську та дещо розуміли російською.
Пройшло
майже 20 років. І ось я знову в Кракові. На міжнародній музейній
конференції " Зустріч з живою історією". Сказати що я вражена – замало.
Я просто отримала культурний шок. Від чистих вулиць, від сервісу, від
рівня життя, від транспорту, від музеїв.
Я ще пам’ятаю ті занедбані музеї з пострадянською експозицією. А зараз це музеї світового рівня : з пристойним ремонтом, з чудовим дизайном, з оновленою експозицією.
Видно, що влада займається конкретними справами, а не особистими колекціями, балачками про важку долю неньки-країни та власним піаром на історичних руїнах.
Зусилля польського уряду не пройшли марно - 19 польських об’єктів було внесено до списку ЮНЕСКО. Зараз влада проводить масштабну рекламну кампанію, презентуючи своє культурне надбання. До Польщі поїхали туристи. Тільки в Кракові в
минулому році було майже 9 мільйонів туристів. Для більшості
європейських країн Польща - недорога країна. Статистика показала, що кожний четвертий турист – це житель Великої Британії, кожний шостий - німець, кожний десятий - француз. Чомусь українці у цій статистиці не присутні… Європейці приїздять на вікенд, смакують смачну польську страву та горілку, відвідують королівський замок Вавель та старе місто, «відриваються» в пристойних та недорогих готелях - і відлітають додому. Поза їхньої уваги залишаються інші краківські
музеї з унікальними колекціями. І цей музейний пласт вирішили
прорекламувати, зібравши на конференцію понад 200 представників з 17 країн.
Зараз в місті функціонує майже 40 музеїв, які об’єднались в
своєрідний музейний департамент і разом пропонують музейний
продукт.Розроблено кілька туристичних маршрутів, куди включені тематичні
музеї. Нам представили тільки 5 таких маршрутів: польське мистецтво,
науковий Краків, стародавнє життя, розвиток єврейської культури та хіти
краківських музеїв, де показані всі родзинки міста. Особисто я потрапила
до останнього маршруту, де показали майбутню легенду Кракова – підземне місто.
Років п’ять тому, під час ремонту Ринкової площі, що знаходиться в самому центрі старого міста, будівельники наткнулися на залишки середньовічного міста. Міський уряд оцінив історичний скарб - вирішили зробити підземний музей.
Археологи три роки вивчали культурні шари: вони відкрили фундаменти торгових рядів ХІІ-ХІVстоліття, два рівня міської брущатки,
залишки будинків та мостиків, кузню, цвинтар. Все це законсервували і
вирішили виставити в експозиції. Навіть зробили імітацію з поховань,
хоча черепи передали до судмедекспертизи, аби індифікувати та відновити вигляд мешканців середньовічного краків’янина. Потім їхні обличчя будуть показувати в експозиції.
В музеї буде прокладено майже 6 км підземних ходів вдовж
старовинних фундаментів. Відновлять вулиці, побудуть дерев’яні будинки
того часу, вкриють солом’яні стріхи мохом, навколо розмістять траву,
що росла в ті часи. І навіть відродять згарище, залишене після
монгольської навали – під час розкопок на такому згарищі була знайдена
монгольська стріла, яку теж залишать в експозиції. І всюди будуть стояти
інформаційні монітори.
В середньовічне місто можна буде потрапити лише через «завісу часу» - такий собі стилізований дим-туман, де будуть продивлятися обриси середньовічні привидів.
Зараз музей в активній формі будівництва. Ми побачили лише
маленьку частину майбутньої експозиції. І наші колеги-археологи з сумом
згадували про таку мрію на Подолі. Тоді теж пропонували зробити таке
підземне місто. Та влада не дослухалась – і побудувала черговий торговий центр з турецьким непотребом.
Та й фундамент Лядських воріт на Майдані Незалежності став одним із інтер’єрів приватного кафе.
Взагалі, Польща пішла сучасним шляхом в збереженні культурної спадщини. Концертні фестивалі вони проводять в закинутих фабричних приміщеннях розмальованих графіті, картини відомих художників проказують в модній проекціі 3D, покинуті шахти перетворюють в музей світового рівня.
Один із них у Величко. І який музей!
Знаходиться він на глибині 130 метрів. Потрапляєш туди лише на шахтовому ліфті, який з шаленою швидкістю несеться до підземного царства. А там, і костьол, і геологічний музей, безкінечні та перекручені тунелі з гномами, і концертний зал, і майстер-клас по видобутку солі. В одній із залів-печер є ресторан, а вихід з музею – через музейний магазин, звідки майже ніхто не виходить без купленого сувеніру.
Ось так, вдалий маркетинг, правильно вкладені гроші – і збиткова шахта стала пам’яткою ЮНЕСКО.
Мені стало прикро. За нас, за державу. За наші музеї. За нашу спадщину.
Наші покинуті шахти – екологічна катастрофа, наші закинуті промислові приміщення – притон для наркоманів, більшість наших музеїв в катастрофічному стані з облізлими стінами, заваленими дахами
та з експозицією, припорошеною пилом. Замки та фортеці – страшні руїни з
бур’яном … Нема ні державної культурної політики, ні грошей, ні
господаря. Лише стони. І так вже 20 років!
А Польща пішла вперед. До Європи. Без плачу, з гордо піднятою головою. Підтягнули рукави та паски – і вирішують проблеми.
І не забувають про свою спадщину, підтримують її і гідно рекламують. Запрошують фахівців, вчаться та діляться досвідом. І цим гордяться.
Вони шанують своїх музейників. Дають їм гідну зарплату, виділяють гроші на відрядження, навчають. В музеях стало престижно працювати.
Влада міста проводить міжнародну конференцію, яку прославляють на біг-бордах, гідно приймає учасників, надає їм п’ятизіркові готелі, годує лише в першокласних ресторанах з розкішними ланчами-фуршетами, везе в автобусах з поліцейським екскортом та мигалки, зупиняє транспорт - їдуть Музейники – хранителі історії.
А у нас?
|