В пошуках чернігівських реліквій

В радянські часи, коли туризм набув масового явища, Чернігів став туристичною Меккою.Зараз доходи у населення зменшились, а з ними зменшився потік туристів. Але, все одно, варто на день приїхати до Чернігова. Там є що подивитися.

Вал - Дитинець древнього міста, культурна та архітектурна перлина, –давно став візитівкою сучасного міста. На невеликому клаптику зібраний величезний історичний та культурний пласт, якому може позаздрити більшість українських міст.

Чернігівчани завжди з гордістю розказують історію свого міста, підкреслюючи історичну конкуренцію двох древніх князівств Київської Русі.

Починаючи з 7 століття, тут було закладено перше поселення, яке й заснувало Чернігово-Сіверське князівство. З того моменту, слава Києва не давала спокою чернігівським властителям.

В Чернігові, за неприступними валами та ровами, будувалися такі ж храми та терема, як і в Києві. Піднімалися златоглаві церкви. Чернігів ставав другим культурним та політичним центром Європи.

До нас, з того часу, залишилися два древньоруських храми: Спаський собор і храм Бориса і Гліба.

Спаський собор став усипальницею чернігівської знаті. Під час досліджень, науковці найшли в соборі 13 древніх поховань. За літописом, тут похований знаменитий князь Ігор. Після того, як приміщення передали до церковної громади, пошуки припинені. Долівка собору закладена плитами. Від знайдених поховань залишилися тільки документальні матеріали.

Коли слухаєш розповідь про трагічну долю собору, про його «канонічні» реставрації, приходиш до думки: чи доречно повертати такі безцінні пам‘ятки церкві?

Чи вистачить розуму у святих отців вберегти славу й гордість української спадщини, української історії?

Чи не розміняють вони вікові розписи на свічковий прибуток?

Одна із церков, Катерининська, вже стала заручницею міжконфесійних протистоянь.

Більше року, музейники не могли попасти в приміщення, аби врятувати безцінні експонати. Там знаходилися речі музею народно-прикладного мистецтва. Філія Історичного музею ім. Тарновського.

Під натиском громадськості музей-церкву відкрили, а там…

Директор Чернігівського історичного музею Сергій Лаєвський з біллю згадує той жахливий момент:«Коли ми відкрили церкву, побачили картину в стилі голівудських жахів. Зі стелі звисало полотно павутиння, всі експонати були загажені личинками. Все це було вкрито трупами мух. Загалом, там було більше ніж 300 музейних предметів державного фонду України та більше 60 предметів з приватних колекцій. І, якщо кераміка більш-менш збереглася, то тканина не витримала всієї цієї органіки і була майже вбита.

На сьогодні, можна сказати, що надзвичайно постраждало 20 музейних предметів, серед яких унікальні чернігівські вишиванки, свитки, пояси, килими XVIII століття, побилося до основи авторське панно з Дегтярівської фабрики, промисел який вже не існує, дерево, поїдене шашелем…Але, головне, ми не знаємо, чим закінчиться цей процес… Зараз чекаємо кошторис реставраційних робіт».

Зовсім інші враження від Борисоглібського музею-храму, ровесника Спаського собору. В соборі зібрана чудова збірка старожитностей Древньої Русі, збережена долівка тих стародавніх часів, поховальні саркофаги, предмети побуту, серед яких є ножиці, яким майже 1000 років…

Окрасою експозиції є срібні Царські ворота храму. Їхня історія унікальна.

Коли скидали язичних ідолів, металевого Перуна, ощадні чернігівчани прикопали в землю і забули.
Знайшовся цей символ аж у 17 столітті недалеко від собору, коли копали котлован під дзвіницею Колегіума. Це були славні часи Мазепи – розквіт українського сакрального бароко. Тож, гетьман замовив зробити ворота для кафедрального Борисоглібівського собору. Вага виробу – 56 кг. Авторами ескізу могли бути знамениті на той час художники-гравери брати Олександр і Леонтій Тарасовичі, а виконав німецький майстер із міста Аусбурга Пилип Дрентветт. На них зображені перші руські святі князі Борис і Гліб, чотири євангелісти, Благовіщення Господнє і родове древо Ісуса Христа, а це суто українські релігійні сюжети.

Доба козаччини чудово представлена в Чернігівському історичному музеї. Та й сам музей - безцінна скарбниця чернігівської історії. Основою музейного фонду стала знаменита колекція Василя Тарновського – останнього власника чарівного маєтку в Качанівці. Зараз цей палацово-парковий комплекс стає популярним туристичним об’єктом. Але , основні речі Качанівки знаходяться в Історичному музеї, на Валу.

Моя мандрівка до Чернігова була ганебно короткою. Дня, зрозуміло, не вистачило. Досвід показав, що до міста треба неодноразово повертатися, аби усвідомити історію цього древнього краю…