В історичному центрі міста, біля Львівської плащі, є незаймана київська оаза – Обсерваторна гірка. Це
один із останніх куточків Києва, де зупинився час: серед вікових
каштанів, чагарників та різноманітних рослин живе не одна плеяда
звіздарів, які майже два століття вивчають київське небо.
Історія
Київської обсерваторії тісно пов`язана з київським університетом
Святого Володимира. Спершу її хотіли побудувати біля університету, як
новомодну фішку - в ті часи в Європі почався обсерваторний бум. І
лише після втручання відомого астронома Василя Федоровича Федорова,
обсерваторію побудували відповідно її специфіки – на околиці міста, на
невеликому горбочку, оточеного з двох сторін старим кріпосним валом,
куди не долітав міській шум і не заглядало штучне світло. Кошторис
будівництва обсерваторії склав 26 996 руб. 61 коп. сріблом, будівництво
тривало 1840-1844 рр. Після смерті Вікентія Беретті (1842) - зодчого
обсерваторії, будівництво продовжив його син Олександр, який
спроектував низку павільйонів під телескопи. З часом університету
були виділені асигнування у розмірі 62 тис. рублів на придбання
спеціального астрономічного обладнання, яке замовив в Європі і
Петербурзі тодішній директор Пулковської обсерваторії В.Я.Струве. Ним же
була закуплена через Академію Наук в Бремені для обсерваторії частина
приватної бібліотеки Ольберса (понад 900 томів). Київська
обсерваторія стала потужним європейським науковим закладом, а
місцевість отримала історичну назву Обcерваторна гірка.
Звіздарі
довгий час працювали в цьому тихенькому куточку, доки мегаполіс не
поглинув гірку - працювати стало неможливо. Було прийнято рішення
побудувати обсерваторію в іншому місці, а на Обсерваторній гірці
зробили музей.
Існує музей на громадських засадах. Піклується
науковими артефактами дуже привітна та енергійна директорка Казанцева
Лілія Вікторівна – берегиня та засновник цього невеличкого закладу. У
неї можна проконсультуватися з будь-яких астрономічних питань,
прослухати екскурсію, ознайомитися з історією обсерваторії, роздивитися
деякі старовинні і більш сучасні прилади і інструменти.
Головна родзинка музею – «вікно у всесвіт» - телескоп. В
період астрономічних подій (затемнень, планетних протистоянь, появ
яскравих комет) в обсерваторії бум – до телескопа стоять черги.
А так кожного вечора сюди приходить невеличка група мрійників, яка любується зорями. В
світлу годину тут можна прогулятися невеликим дендропарком, де
зібрані рідкісні рослини. Влітку дерева дають затишок, восени бавлять
своїми барвами, а навесні сповіщають про прихід весни до Києва.
Зараз
на Обсерваторній гірці розцвіли першоквіти. Розсипи підсніжників,
пролісків, крокусів милують око після зимнього монохрому. Серед цього
весняного розмаїття навіть є дикі півники- іриси. І ось-ось зацвіте
кизил.
В
квітні музей знову відкриває двері для відвідувачів. Найкращий час
для відвідувань з 17 по 22 годину вечора: тоді науковці мають більш часу
розказати про небо і показати зорі. А журнал "Музеї України" готує для відвідувачів приємний сюрприз...
Сезон кохання починається.…
Тел. для довідок 486-23-91
Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»