|
Все ж таки «Музейний арсенал» прокляте місце. Навколо нього вже кілька років йдуть запеклі бої.
А все почалося за правління Кучми.
Тодішній президент був досить далеко від культури. Його цікавили більш прибуткові сторони економіки. Космос, ракети, комплекси "Кольчуга"...
Але, в його сім’ї з’явився новий зятьок. Меценат, колекціонер.
І колекція потребувала достойних приміщень.
Ось тут і знадобилися великі можливості тестя.
В самому центрі Києва, навпроти української святині Лаври, зовсім «випадково» знайшлося розкішне приміщення. Арсенал на кілька тисяч квадратних метрів. Було воно на балансі Міністерства оборони і потроху руйнувалося.
Кращого подарунку зять і не чекав.
Тут і Сан Санич, нинішный екс-мер Києва, ідею гаряче підтримав. Будівельник – це не професія, це стан душі. А тут роботи - на кілька київських бюджетів!
Але втрутилася революція. Почалися битви Вікторів.
Спочатку програв один Віктор. А за ним і другий.
Президентським розпорядженням у зятя екс-президента Арсенал забрали.
В країні почалася «музейна революція».
Відбудовують знищену Гетьманську столицю Мазепи, усипальницю Богдана Хмельницького, увічнюють пам’ять Голокосту, Биківнянської трагедії, Бабиного Яру…
На святу справу виділяються бюджетні кошти, «витрушуються» спонсори і меценати.
На базі відібраного Арсеналу, Ющенко вирішив створити мистецький комплекс, який би на гідному світовому рівні, відобразив всі віхи історії України. Починаючи з Трипілля.
Зібрав навколо ідеї «любих друзів», які радо включилися до освоєння виділених грошей.
Навіть вирішили провести міжнародний архітектурний конкурс на визнання кращої концепції майбутнього «Музейного арсеналу». До українських музейників, майбутніх господарів українського ермітажу, не звернулися. Запросили міжнародних фахівців…
Минуло два роки.
Пінчук відкрив галерею на Бессарабській площі. Гучно, з реальними пожежними феєрверками. І там же вдало проводить арт- заходи.
«Музейний арсенал» «потонув» в корупційних скандалах.
Керівництво державного підприємства «Мистецький арсенал» змінювалося разом з потоками фінансових надходжень. І разом з ними зникало. За цей час майже сто мільйонів гривень зникло, як у пісок.
Довідка для допитливих: за Генпланом будівництво тільки першої черги музейного комплексу обійдеться в 1,3 млрд. грн.
В цьому році, начебто порядок в керівництві навели. Навіть, на День музеїв, в майбутніх виставкових галереях, провели фінальну експозицію відкритого конкурсу візуальних мистецтв «Ейдос 2006/07». Ну, не «гуляти» ж такому приміщенню!
За пропозиціями конкурсантів в музейних залах треба виставляти опудала з секс-шопів, боксерський ринг, величезні фото ексгібіціоністів з милою назвою «Весна прийшла» та з педофілічною орієнтацією, портативний музей історії архітектури типу «Домовина» . Такий собі стьоб на тлі колосального старовинного інтер’єру.
Відчуття жахливі. І, якщо переможе маразм "сучасного мистецтва", музейній справі треба самостійно лягати в домовину.
Повірте, на фоні такої експозиції Данилко-Сердючка – милий етнографічний жарт.
Ось вам і міжнародний конкурс на визнання кращої концепції… Гучна перемога вишуканих дегенератів!
Виникає закономірне питання: невже Арсенал повинен експонувати маргінес?
Тут доречно згадати про терміни відкриття «Музейного арсеналу». За Генпланом, першу музею чергу повинні ввести у 2009 році. Акурат до наступних Президентських виборів.
Так що «Музейний арсенал» – така собі піар-бомба повільної дії. Тільки як вона вибухне?
Але є надія, що все це просіється через решето часу. І наші діти будуть бачити в старовинних галереях величні картини героїчного минулого нашої країни, етнографічні шедеври, козацькі реліквії, археологічну спадщину, а не маргінальну культуру сучасних мажорів.
Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України» | 
