До Києва приїхали естонські старожитності – автентичний народний одяг. Завдяки
зусиллям Естонського національного музею в Тарту та за підтримки
Посольства Естонської Республіки в Україні в залах Національного музею
українського декоративного мистецтва на цілий місяць поселилась
маленька Естонія.
В історичному центрі міста, біля Львівської плащі, є незаймана київська оаза – Обсерваторна гірка. Це
один із останніх куточків Києва, де зупинився час: серед вікових
каштанів, чагарників та різноманітних рослин живе не одна плеяда
звіздарів, які майже два століття вивчають київське небо.
У Києві виставили улюблених жінок скульптора Грегора (Григорія)
Крука: пишних та повногрудих селянок Покуття, які залишилися в
дитячій пам‘яті Крука і стали музами його натхнення та творчості.
Шляхами підкарпатських русинів . Зустріч із Синевиром
Вкотре переконуюсь – літо треба проводити в горах. А точніше – в Карпатах, де прохолодні росяні світанки змінюються приємно-теплими днями,
де літні дощі омивають зелені луки та величні смереки стрімко
спускаються незліченними струмками та струмочками в гірські долини, де
повітрянаповнене стійким п’янкимзапахом гірських трав. Карпати неперевершені! Маленький рай, де ще досі зустрічаються автентичні куточки великої України
Шляхами підкарпатських русинів. Тернистий шлях музею лісосплаву.
Високо в горах Синевірського краю довгий час існував єдиний вЄвропі музей лісосплаву. Тут можна було побачити побутові та житлові приміщення відважних лісорубів та плотогонів-бокорашів (бокор — пліт)), які сплавляли річкою зрубаний ліс, відпочити на греблі, помилуватися чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря. Звідси починались туристичні стежки по горам. В музеї показували та розказували про старовинні знаряддя праці.
Ми неодноразово звертались до депутата за допомогою в
поверненні козацьких регалій. Але, не склалось. Регалії потрапили до
Кубані, а Аржевітін захопився старожитностями. І не просто став
завзятим домашнім колекціонером, як багато його знаменитих кумів, а
побудував в своєму рідному селі Колочава низку музеїв. До речі, як нам
потім повідомили, Аржевітін не корінний мешканець села. Його батьки,
вчителі за фахом, приїхали працювати в місцеву школу, де познайомились
та одружились. Зараз ніхто з рідних Аржевітіна не мешкає в селі.
Навіть їхньої хати не залишилось. Але,пам’ять дитинства, любов до
рідного краю настільки занурились у підсвідомість депутата, що він
вирішив зберегти автентичність цього краю через музеї. Нині в Колочаві
працює аж 9 музеів.
Угорці протягом 3 років ( з 1940
по 1943 рр) побудували тут досить потужні укріплення. Військово-оборона
система тягнулась вздовж старого кордону , який розтягнувся через весь
Карпатський хребет довжиною понад кількасот кілометрів.
Польщі я була давно. Дуже давно. В тій голодній, холодній табрудній Польщі, куди приїздилиукраїнці з товарами радянськогоперіоду, щоб продати все це на стихійнихбазарах івижити. Польща бідувала, Україна жебракувала.
Я працювала в архівах Освенцима, куди нас люб’язно пускали музейні працівники, ами їх частувалиукраїнською ковбасою та салом. Тоді вони ще пам’ятали українську та дещо розумілиросійською.
Україна
переживає музейний бум. Якщо на початку 90-х років в країні було
всього 200 музеїв, то за останні 20 років офіційно зареєстровано 499
музеїв. І це тільки в системі Міністерства культури та туризму! Я вже не
кажу про відомчі музеї, музеї системи освіти, приватні музеї та
галереї. Всього по неофіційним даним в Україні існує понад 5000 музеїв,
які зберігають величезну кількість історичних експонатів.
Виктор Тригуб: «Информация о сокровищах Рейха дороже самих
кладов!»
Эта маленькая международная группа вовлечена в целую серию
мистических историческихрасследований.
В результате, абсолютно не желая того, они оказываются в центре очень
резонансных событий. Ведь прошлое имеет огромное значение как для настоящего,
так и для будущего. После поисков легендарных казаческих регалий, сабли Мазепы,
секретных архивов-спецхранов, спровоцировавших некоторые операции нескольких
спецслужб, они не любят говорить о международной политике. Вторая нелюбимая
публичная тема – всевозможные клады и сокровища. Хотя, если честно, любое
историческое исследование находится в этих четких рамках – власть и деньги. Можете
представить, что началось, когда команда журнала «Музеи Украины» коснулась
«золота Третьего Рейха»!
В Музеї
гетьманства презентували напрочуд цікаву книгу«Наречена гетьманича» - проГалину
Мельник- Калужинську, яка була офіційною нареченою гетьманича Данила – сина
останнього гетьмана України Павла Скоропадського. Художньо-документальна
повість основана на достовірних фактах, які збереглапані Галя. В 90-х роках,вона
вперше повернулась до України. Тут зустріла талановиту журналістку, поетесу
Валентину Штинько, яка взяла на себе цей делікатний труд – написати спогади
Галини Мельник. Спершу були невеликі нариси. Потім – довгібесіди. І кульмінація – Валентина їде до Англії.
Пройшло майже 25 років від Чорнобильської трагедії. За цей час кілька десятків
населених пунктів зникли з мапи України. В більшості сіл залишилися
лише хати з проваленими дахами, забитими
вікнами. Стоять вони в облозі гігантських бур’янів. В здичавілих
садках де-не-де зустрічаються яблука. Життя
завмерло.
Поліщукирозпорошилисьпо іншим регіонам, ховаючись від невидимого
лиха – радіації. І лише відчайдушні сміливці залишились доживати, оберігаючи
могили своїх предків.
Пройшли роки.
Біль затупилась, дощі змили радіацію, пішли нові фізико-хімічні процеси. Переселенці
повертаються допокинутих домівок – клич
батьківщини сильніший від страху. На зараженій
території вже вирослонове покоління. Життя продовжується.
Шукач скарбів
Віктор Тригуб: «Золотий запас Січі коштує мільярди!»
Історики просто
бояться коментувати їх відкриття – ніяких наукових посилань, цитат. І в той же
час реальні фото, символічна зброя, прапори, антикваріат, документи… Все
виникає з нічого. Скрізь – морок містики. Вони говорять, що працюють в сірій
зоні історії. Такі собі люди туману. Чи їжачки… Хоча, чергової їх появи читачі
спрагло чекають. Найбільшого резонансу мають розслідування таємничих слідів
золотого запасу Запорозької Січі, Кубанської республіки, скарбів Махна, УНР,
Полуботка… В пресі постійно виникають якісь фантастичні розповіді, які ще
більше заплутують ситуацію, переводячи все до стандартів легенд.
Камянець-Подільский
часто називають кам’яною квіткою України.
І дійсно,
дивлячись на старовинне місто здається, що
воно винирнуло з морської безодні сарматських океанів ірозквітло на реліктовому кораловому кряжі,
підперезавшись тихим плесом річки Смотрич
Науковий десант в останню столицю УНР Головне завдання,
яке поставило керівництво Музею – зробити сучаснийлітопис військових подій на теренах України. Для
цього плануєтьсяпротягом кількох років
провести5-6конференцій,які охопили б всі регіони країни,
і за науковими матеріалами видати
кількатомну збірку «Воєнна історія
України».
Петр І злой извращенец эпохи героя Украины Ивана Мазепы!
Україна блискуче виграла інформаційну війну за символ Гетьмана Мазепи.
Це головний висновок, який винесли учасники презентації книги «Скарби і
таємниці гетьмана Мазепи» Віктора Тригуба, що відбулася в Музеї
гетьманства.
Спершу
ця книга була опублікована в Інтернеті. Були передруки на кількох
десятках сайтах у різних країнах. Аудиторія склала кілька тисяч
чоловік. Кмітливі студенти швиденько переробили книгу у реферати,
дипломні, курсові роботи… Нарешті книга вийшла у паперовому варіанті
Здається, економічна криза оминула культурне життя в Україні. З першими весняними променями українське арт-мистецтво буквально вибухнуло кількома великими проектами. Один із них – «Великий скульптурний салон» в Українському домі. Це вже третя спроба зібрати під одним дахом знаменитих і маловідомих скульпторів світу.